Історія писемності і сучасності

Поява писемності уможливила передачу інформації, знань від покоління до покоління через її фіксацію в знаках та зруйнувала монополію вузького кола людей на знання.

У стародавні часи людська пам’ять була єдзасобом збереження та передачі суспільного досвіду, інформації про події та людей. Історія знає так звані безписемні цивілізації, де величезна кількість необхідних відомостей просто завчалась напам’ять жерцями, законознавцями, вчителями, а на далекі відстані посилались „живі листи” – гінці.

Попередниками класичної писемності вважаються предметне, вузликове та піктографічне письмо, які допомагали запам’ятовуванню усних повідомлень

У предметному письмі засобами передачі змісту слугували різні предмети (Було поширене серед індіанських племен Північної Америки).

У вузликовому письмі засобами передачі змісту слугували мотузки з зав’язаними на них вузликами (Було поширене у древніх перуанців та скотарських племенах)

У піктографічному (малюнковому) письмі повідомлення передавалось за допомогою малюнків, які викликають зорові асоціації. Виникли наприкінці IV – на початку III тисячоліття до н.е. в Єгипті та Месопотамії. (6 тис. років тому)

Піктографічне письмо з часом поступово трансформується в ієрогліфічну писемність (давньоєгипетська, шумерська та інші найдавніші системи письма). Мистецтво письма, як і вся древня система знань, перебувала в руках жерців. Власне, саме слово „ієрогліф” означає „різьблення жерців”. Щоб стати освіченою людиною, треба було знати напам’ять кілька сотень, а то й тисяч знаків, і грамоті вчилися багато років.
У Шумері, Вавилонії, Ассирії писали тригранними гострими паличками на сирій глині. Кожен штрих був схожий на маленький цвях або кілочок. Тому й писемність цих народів називається клинописом.
Найбільшого розвитку ієрогліфічне письмо досягнуло в Китаї, де збереглося дотепер. Китайське письмо також лягло в основу національного письма Японії та Кореї.

Іншим видом писемності є фонетичне письмо(літерно-звукове, алфавітне). В ньому кожен окремий знак (літера) передає, як правило, один звук.
Однією із найдавніших фонетичних систем є фінікійське письмо, яке використовувалось не лише фінікійцями, але й давніми євреями та моавитянами. Ранні пам’ятки фінікійського письма відносяться до ІІ половини 2 тисячоліття до н. е. Від фінікійського письма походять майже всі алфавітні системи письма, у тому числі грецьке письмо, від якого в свою чергу походять латинське письмо та кирилиця.

Кирилиця є однією з двох (разом із глаголицею) перших слов’янських азбук. Названа за іменем слов’янського просвітителя Кирила. Створена на основі грецького письма в кін. IX – поч. X ст. з доданням декількох літер. Була поширена у південних та східних слов’ян і лягла в основу українського алфавіту.

На сьогодні найпоширенішими у світі є:
Латиниця (абеткова)
Кирилиця (абеткова)
Арабська в’язь (Консонантна писемність)
Хангиль (ознаково-абеткова)
Деванагарі (Абуґіда)
Китайська писемність (логографічні)